«Виїзна педрада у ботанічному саду: «Природа в освіті: формуємо свідомість і цінності»

Коли серце країни пульсує в ритмі незламності, і після безсонних ночей під звуки сирен, тривожних новин та щоденного виклику — бути сильними для дітей, — кожен із нас потребує не лише професійного зростання, а й відновлення внутрішніх ресурсів. Іноді достатньо просто… Вдихнути. Повільно. Глибоко. Тихо…

6 червня 2025 року наш педагогічний колектив нашої Гімназії на деякий час залишив класи, дзвінки й щоденну метушню, щоб зібратися там, де народжується спокій — у ботанічному саду НУБіП. Саме тут відбулася виїзна педагогічна рада на тему: «Формування екологічної свідомості та ціннісного ставлення до природи в освітньому процесі: інтеграція природничого середовища у педагогічну практику».

Природа стала не лише тлом — вона стала діалогом, співрозмовником, простором для сенсів.

Серед тіней дерев і аромату квітів ми говорили про важливе:

Екоосвіта як складова Нової української школи – натхненне слово директорки Л.І. Дубовик, яка розпочала з теплих слів: рада всіх тут бачити у повному складі та в чудовому настрої. У її промові звучали не лише професійні акценти, а й глибоке особисте переконання: саме через любов до природи ми вчимо дітей бути людьми, бережливо ставитися до довкілля,  розвивати емпатію, відповідальність і внутрішню гармонію.

Проєкти на природі, уроки просто неба, виховання поваги до довкілля – Парасіч Т.В., Плєшакова К.М. і Гуза Н.О. поділилися досвідом реалізації проєктів на природі, навчання просто неба, виховання дбайливого ставлення до довкілля.

Психоемоційний ресурс природи — психолог Шпак О.М. нагадала: природа — не лише ресурс для навчання, а й місце сили. Місце, де можна залишити тривогу, втомлені думки і повернутися до себе справжнього.

А ще ми говорили… про все: Про сьогоднішню ніч, що не залишила байдужим нікого. Про відчуття вранці, коли тривога ще дзвенить у тілі. Про цей навчальний рік — що запам’яталося, чого навчилися, що варто змінити. Про новації, які вже прижилися, і плани на наступний — сміливі, амбітні, але дуже потрібні.  Бо педрада — це не лише планування. Це місце, де народжуються ідеї.

Ми занотовували все в думках — не на папері, а глибоко в серці. Бо найважливіші речі не завжди вимірюються протоколами.

Після обговорень ми рушили алеями саду — як діти, що знову вчаться бачити. Кожна квітка, кожен лист нагадували: попри втому, біль і війну — життя триває.

Ділимося світлинами — бо природа має не лише голос, а й обличчя. І цього разу — це ми: усміхнені, натхненні і готові творити майбутнє.

З вірою у життя, у дітей, у світло попри темряву —колектив Гімназії №110.