«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!»
— Тарас Шевченко
Є поети, чиє слово стає символом нації, її совістю, її піснею крізь віки. Для українців таким поетом був і залишається Тарас Григорович Шевченко — пророк, що навчив любити рідну мову, землю і народ. Його поезія — це не лише літературна спадщина, а жива енергія українського духу, який продовжує надихати і сучасників, і нащадків.
11 листопада 2025 року в закладах загальної середньої освіти міста Києва відбувся ІІ етап ХVІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Учні нашої гімназії із захопленням долучилися до участі в конкурсі, вкладаючи в кожне слово тепло свого серця та шану до Кобзаревого слова.
Шестикласники складали діалоги, у яких обмінювалися враженнями від прочитаних поезій Шевченка, створюючи живу розмову про красу його віршів і силу думки.
Семикласники писали твір-роздум над поетичним закликом «Учітесь, читайте…», міркуючи про значення знань і освіти в житті людини та сучасному світі.
Восьмикласники створювали твори «Українські пейзажі Кобзаря», відтворюючи в слові поетичну й живописну Україну очима Тараса.
Дев’ятикласники ж працювали над есе про символічність поезії Шевченка в наші дні, роздумуючи, чому його слово підтримує українців навіть на фронті й залишається джерелом віри у перемогу добра.
Організацію конкурсу в гімназії забезпечили вчителі української мови та літератури, які створили атмосферу натхнення, творчого пошуку та любові до рідного слова.
І знову Шевченкове слово об’єднало покоління — від малого до великого, від шкільного класу до всієї країни. Бо поки звучить мова, якою писав Тарас, — живе Україна.
0 коментарів