Друга світова – страшна сторінка історії людства. Про мільйони зламаних доль, про ціну, яку людство заплатило за поразку нацизму.
Ми низько схиляємо голови перед подвигом солдатів, перед стражданнями мільйонів мирних людей, які пережили лихоліття війни.
Цього дня наша Гімназія ніби говорила пошепки. Без гучних слів. Без святкових барв.
Тільки тиша, спогади, червоний мак на грудях і тепло людської вдячності.
Учні та вчителі Гімназії №110 прожили цей день не просто як сторінку в підручнику. Це був урок, у якому навчаються серцем.
На уроках історії та годинах Пам’яті говорили не лише про дати й цифри — говорили про людські долі, про дитинство, якого не було, про матерів, які не дочекались синів, про те, що війна — це завжди втрата.
Гімназисти дивились відео, слухали історії, мовчали — й розуміли. Розуміли, що мир — це більше, ніж слово. Це — світле ранкове небо над гімназією, це можливість вчитися, мріяти, обіймати близьких. Це те, за що заплачено мільйонами життів.
Наші учні власноруч виготовляли червоні маки — ті самі, що проростають крізь біль, памʼять і вдячність. Маки з паперу, з фетру, з фарби — але справжні, бо в кожному з них — частинка розуміння. Вони розцвіли на грудях, на стіннівках, у вестибюлі гімназії.
Говорили очима. Малювали пам’ять. Творили тишу.
А ще — ставили запитання. Думали. Відчували.
Бо День пам’яті — це не про минуле. Це про відповідальність жити гідно сьогодні.
“Тільки з пошани до минулого починається справжнє усвідомлення цінності МИРУ сьогодні”,- наголосила директор гімназії Лариса Ігорівна.
І сьогодні ми точно знаємо, що герої не лише в підручниках. Вони — серед нас.
Ті, хто захищав світ тоді. І ті, хто боронить його зараз.
Саме в шкільному середовищі формується розуміння найціннішого – ціни миру.
Цей день залишиться в памʼяті учнів як урок, який не закінчується дзвінком.
Памʼятаємо — значить, живемо з розумінням ціни свободи.
Дякуємо тим, хто захищав світ тоді, і хто боронить його зараз.
Гімназія пам’ятає. Україна пам’ятає.
0 коментарів