“Чотири роки — один клас (4-Б) — тисячі спогадів”

А в нас знову свято …
Як це було? Весело, щемко, душевно і з гумором — саме так 4-Б клас попрощався з початковою школою!

Класна мама — Марія Андріївна Долинна — зробила все, щоб цей день запам’ятався назавжди.
Уявіть: на кожного учня — персональна характеристика в гумористичному стилі.
А ще — відеоспогади з 1 по 4 клас: перші парти, перші виступи, перші шалені перерви. Було і «Ой, то я такий малий був?» і «А це Я?».

До кожного навчального року — віршовані історії.
Учні співали пісні — і про школу, і пісню-подяку батькам. Так, були сльози. Але вони — найщиріші. Інайкращий вальс…

І, звісно, зірочки-подаруночки від Марії Андріївни — як символ того, що кожна дитина у класі світиться по-особливому.
А батьки отримали подяки за те, що завжди були поруч — на святах, зборах і в Viber-групі о 22:58.
Атмосфера була така, що обійми не закінчувалися.

 Із теплими словами звернулась директорка гімназії — Лариса Ігорівна:

«Найбільше щастя — жити в мирі та під мирним небом. Я бажаю кожному з вас зростати у вільній Україні, вірити в нашу Перемогу і бути її частиною — і частиною нашої Гімназії й надалі. Розумними, сильними, щирими серцем!»

А ще — з рук у руки, з теплом і турботою — Лариса Ігорівна представила вчителя, що поведе учнів 4-Б у п’ятий клас. Це — Мирончук Вікторія Володимирівна — педагог, яка стане для дітей надійним компасом у морі нових знань. Попереду — нові предмети, нові виклики і нові перемоги!

Зворушливе й креативне привітання пролунало й від першої вчительки, яка згадала, як колись дітки заходили до класу, тримаючись за руки й озираючись на батьків.

«Сьогодні ви вже стоїте впевнено — не тільки ногами, а й думками. Нехай ваша дорога буде яскравою, як ваші усмішки!»

Ми, як велика родина гімназії №110, дякуємо і щиро ПИШАЄМОСЯ творчістю, душевністю й педагогічним талантом нашої колеги — Марії Андріївни Доллини.
Її любов до дітей, креатив, щире серце — це те, що робить нашу гімназію особливою.

4-Б, вірте в себе, будьте сміливими, мрійте і впевнено пишіть нову історію, що зветься “Старша школа”.
А ми — завжди поруч.