22 січня — день, коли Україна згадує про свою єдність. Про те, що ми — одна країна, один народ, одна сила. Навіть тоді, коли поруч не всі, коли в коридорах гімназії тихо через канікули, а дитячий сміх звучить лише в спогадах. Проте це не стало перешкодою для вшанування цієї знакової події.
Педагогічний колектив та працівники гімназії долучилися до відзначення Дня Соборності України, організувавши символічний ланцюг єднання. Хоч він був меншим за наш традиційний щорічний ланцюг навколо закладу, однак зберіг своє головне призначення — нагадати про важливість єдності, згуртованості та спільної відповідальності за майбутнє держави. Справжня соборність вимірюється не кількістю людей, а силою духу.
У бібліотеці та біля приймальні майорів синьо-жовтий прапор. Поруч — наші колеги та діти працівників гімназії. У цих спільних фото — не просто кадри, а символ пам’яті, надії й віри в майбутнє. Таким чином ми ще раз підкреслили значущість цієї дати та передали молодшому поколінню цінності патріотизму, любові до Батьківщини й поваги до історії.
Ми нагадали собі й нашим дітям:
Соборність — це коли ми разом у серці, навіть якщо фізично не всі поруч.
Соборність — це коли тримаємося за руки, попри труднощі.
Соборність — це коли кожен з нас несе Україну в собі.
Соборність — це коли підтримуємо, допомагаємо, підставляємо плече одне одному.
Коли розуміємо: разом ми можемо більше.
Бо наша сила — в єдності.
Наша надія — в Україні.
Наша віра — в Перемозі.
0 коментарів