Сьогодні у Гімназії №110 міста Києва відбулося особливе єднання — наш колектив долучився до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності — 2026!
На мить відклали робочі справи, змінили звичний ритм шкільного дня на шелест аркушів і звук ручок… Сіли поруч, усміхнулися одне одному й стали частиною великої української традиції.
Цьогоріч писали «Лист, який не закінчується» — текст Артура Дроня. І це було не просто про орфографію та пунктуацію. Це було про сенси. Про пам’ять. Про людей. Про те, що відгукується в кожному українському серці.
Особливо цінно проживати такі моменти саме колективом. Адже команда — це не лише про спільну роботу. Це про спільні цінності, емоції, підтримку й відчуття, що поруч — СВОЇ!
Чому такі ініціативи сьогодні настільки важливі?
Бо єдність не народжується з гучних гасел. Вона народжується з простих спільних дій. Коли вчитель, лікар, військовий, студент, дитина чи українець за тисячі кілометрів від дому одночасно пишуть ті самі слова — між нами зникають відстані.
Так ми не просто популяризуємо українську мову. Ми передаємо наступним поколінням любов до свого, зміцнюємо нашу ідентичність і доводимо, що українське слово звучить усюди, де б’ється українське серце.
І сьогодні кожен із нас особливо гостро усвідомлював, завдяки кому ми маємо можливість зібратися разом, навчати дітей, говорити й писати українською у своїй країні.
Дякуємо нашим Захисникам і Захисницям за кожен такий день!
А помилки? Можливо, десь і будуть. Але головне сьогодні — не кількість правильно поставлених ком, а те, що ми знову поставили ЄДНІСТЬ на перше місце!
Різні почерки. Один текст. Одна мова. Одна Україна.
#Радіодиктант2026 #НаціональнаЄдність #Гімназія110 #ДеньУкраїнськоїПисемностіТаМови #УкраїнськаМова #ДякуємоЗСУ
0 коментарів